Арт-директор «Молодості» Андрій Халпахчі: «Боюся, щоб Спілберг не перехопив Куриленко»

Міжнародний кінофестиваль «Молодість», який відкривається в Києві 24 жовтня, обіцяє представити досить серйозних гостей – саму Катрін Деньов, на хвилинку, Жан Клода Ван Дамма, а також Чулпан Хаматову, Сергія Юрського, Гошу Куценко, Барбару Брильську, Ольгу Куриленко. Головна арена кінобитв — Культурний центр «Кінотеатр Київ». Арт-директор фесту Андрій Халпахчі напередодні відкриття «Молодості» розповів про гостей кіноперегляду, про хронічне недофінансування, а також поділився своїми міркуваннями щодо конкуренції «Молодості» з новим «міжнародним фестивалем», яким опікується Богдан Ступка.

— Андрію, які найяскравіші фільми від молодих кінематографістів з певних причин усе-таки не потрапили до програми нашого фесту?

— Таких фільмів багато! Бо й фестивалів у світі чимало. А за правилами, якщо фільм буде показаний на нашому фестивалі, він уже не зможе брати участь у конкурсах на інших показах. Проте головне — нам удалося скомпонувати дуже щільну й сильну конкурсну програму повнометражних фільмів.

Так, студентські й дебютні короткометражки — це не дуже відомі імена. А ось серед повнометражних дебютів вибір великий. І тут довелося відмовити деяким фільмам, які хотіли потрапити до нас у конкурс.

Приклади? Це австралійська картина «Самсон і Даліла», яка отримала «Золоту камеру» в Каннах. Але ми вирішили, що є цікавіші фільми, ніж ця стрічка.

Проте, з іншого боку, були й такі роботи, яких не вдасться показати на «Молодості», хоча ми цього й хотіли. Це, наприклад, стрічка «Жінки без чоловіків», нагороджена «Срібним левом» за найкращу режисуру (уродженка Ірану Ширін Нешат). У цій картині також є українська копродукція — SOTA Cinema Group Олега Кохана. Режисер — відома іранська художниця, яка бореться за незалежність жінок у цій країні. Однак фільм малобюджетний, у нього мало копій, і поки що він не вийшов у прокат. Тому стрічку й не змогли представити на наш фестиваль.

— А який на сьогодні реальний бюджет фестивалю?

— Загальний бюджет наближається до 800 тис. дол. Звісно, для фестивалю це мало. Так, кризовий рік! Скажімо, багато форумів цього року скоротили кількість днів проведення: Сан-Себастьянський — на день, «Кінотавр» — на два дні. Ми ж цього зробити не можемо, тому що в нас три конкурси — студентський, короткометражний і повнометражний. За правилами міжнародних фестивалів, члени журі мають дивитися картини не більш як 4,5 години на день. Зазвичай роблять якогось дня — три години, якогось — чотири. На «Молодості» ж щодня 4,5 години переглядів!

Держава поки що не підписала документів на перерахування 1 млн. гривень у бюджет «Молодості» від Мінкульту. Хоча це цільові гроші, заплановані в грудні минулого року.

Така казуїстична процедура паралізує роботу. Але багато що робиться за бартером. Скажімо, компанія Peugeot надає машини. ТРК «Україна» допомагає в плані рекламної підтримки. Приблизний бюджет, який був потрібен для того, щоб скромно, але якісно провести фестиваль, — 1 млн. дол.

Нинішнього року для нас нічого не запланувало Міністерство сім’ї, молоді та спорту. Після прес-конференції покрило борги з минулого року головне управління культури. Але на цей рік для «Молодості» від цієї організації ми отримали негативну відповідь.

Природно, держава не може повністю субсидіювати фестиваль. Має бути третина державних грошей, третина — міських чи муніципальних, а третина — спонсорські вливання.

Сьогоднішня ситуація, на жаль, примушує більше очікувати від спонсорських грошей. У нас є потужний партнер — фонд «Нові традиції», який покриває велику частину фінансування.

— Чи намагалися ви домовитися з палацом «Україна» про зниження орендної вартості, щоб провести у великому залі церемонії відкриття та закриття «Молодості»?

— Навіть не намагалися! Бо все одно ця орендна плата буде високою. Але проблема в якості апаратури. На жодному солідному міжнародному форумі відкриття й закриття кінофестивалю не проходить без демонстрації фільмів. А показувати картини, особливо закордонних режисерів, на апаратурі, яка не відповідає не тільки XXI, а й XX століттю, просто соромно. Таку якість демонстрації стрічок не може компенсувати той факт, що це — головний зал України і вміщує 4000 чоловік. Колись, пригадую, Роман Поланськи буквально, вибачте, рвав на собі й на мені волосся, ми намагалися щось зробити, щоб хоч якось можна було чути й бачити його картину.

Кінотеатр «Київ» вміщує 600 чоловік, що цілком відповідає багатьом великим фестивалям. Думаю, атмосфера й камерність кінотеатру «Київ» буде саме фестивальною. Можливо, хоча палац «Україна» має надмірний офіціоз, нам пощастить зберегти більш характерну для фестивалю «Молодість» атмосферу, яка була в добрі давні часи в Будинку кіно. До речі, там ті ж таки 600 місць!

— Що все-таки нині «Молодості» більше заважає: вибори чи криза?

— Ви ж пам’ятаєте анекдот, який з’явився, коли криза щойно розпочиналася? «Криза летить над світом і дивиться, що вона наробила: «Ой як я вдарила по Америці, ой як над Європою я попрацювала». Летить над Україною: «Боже, і хто це за мене зробив?» Тому розумієте, що криза в Україні має свою специфіку. Не можу сказати, що вибори заважають тільки нам. Вони заважають усім доти, доки відбуваються нецивілізованими методами.

А таких засміченості та спотворення міста зовнішньою рекламою ви не побачите в жодному європейському й навіть азіатському місті. При цьому велика частина реклами пов’язана з виборами. З’ясувалося, що рекламу фестивалю розміщувати просто ніде. Надія лише на ЗМІ, які компенсують вимушену непоінформованість. Глядачі телефонують, цікавляться, хочуть подивитися європейські фільми, що їх, крім як на «Молодості», більше не побачиш ніде.

— Чи можна сьогодні говорити всерйоз про вашого конкурента — Міжнародний кінофестиваль Богдана Ступки, який вперше відбувся цієї весни? Як ви ставитеся до зазначеного проекту?

— Цей фестиваль у жодному разі нам не заважає. Міжнародних фестивалів в Україні недостатньо.

Інша річ, що називати міжнародним кінофестивалем. У перший такий фестиваль Ступки кидати критичне каміння не має сенсу. Якщо він розвиватиметься далі, то займе свою нішу.

Єдине, що трохи бентежить... У нас запатентована назва «Київський міжнародний фестиваль «Молодість». Кому потрібно, щоб був ще один фестиваль з такою ж назвою — «Київський міжнародний фестиваль»? Мені здається, в колег має бути інша назва. І конкуренція здорова повинна бути.

Мені, наприклад, цікавіше спостерігати, як розвивається міжнародний фестиваль «Крок», що має свою нішу, як і фестиваль документального кіно.

Сьогодні для України важливо навчитися створювати картини і розумні, і тонкі, й артистичні... І щоб вони були для досить широкого глядача, а не перетворювалися на копіювання мильних опер. Україні необхідний фестиваль жанрового кіно на кшталт «Золотого Дюка».

Тому переконаний: Україні потрібен не ще один «Київський міжнародний фестиваль», а фестиваль українського кіно. Щоб були не тільки призи за найкращий фільм, найкращу режисуру й найкращі акторські роботи, а й за найкращі костюми, музику, операторську роботу, роботу монтажера.

Тобто Україні необхідний певний український «Оскар». Дуже важливо всім разом поваритися у власному соку. І щоб такий форум не був закритим, тільки для Спілки кінематографістів, а щоб фільми демонструвалися в кінотеатрі. Щоб публіка прийшла й проголосувала і квитками, і своєю думкою, і призом глядацьких симпатій. Наприклад, на Національному польському фестивалі головний приз журі збігся з призом глядацьких симпатій.

Мені здається, що вада Першого київського міжнародного фестивалю саме в незавершеній розробці концепції.

— Що на сьогодні скажете про головних гостей «Молодості»?

—Чекаємо Ольгу Куриленко як ведучу церемонії відкриття «Молодості». Ми «добули» її останній гучний фільм «Стіна», який уже стартував в американському проекті. Ми звернулися до Куриленко з проханням приїхати на «Молодість», і вона відразу ж відгукнулася. Ольга як ніхто підкреслює своє українське коріння. Та все одно хвилюєшся. Що, як їй зателефонує, наприклад, Стівен Спілберг і запросить саме 24 жовтня на проби?

На «Молодості» також покажемо польську картину, яка була представлена в конкурсі Московського фестивалю. Це найкращий фільм Польщі минулого року — «Маленька Москва» з участю Олексія Горбунова, киянина. В нього велика роль у цій картині. Хотілося б, щоб він був серед польських і російських гостей — учасників цієї картини.

Ми, до речі, повинні навчитися в поляків уміння ефективно підкреслювати менталітет. Згадайте, як вони скрізь кажуть, що Поланськи — саме поляк. І якщо Олексій Горбунов знімається й живе в Москві, то це не означає, що він не українець.

У нас нинішнього року два фільми відкриття: «Коко Шанель і Ігор Стравінський» та «Книга майстрів». Тобто в один вечір два сеанси.

Нарешті остаточно оформився склад журі: Тоні Гатліф (Франція), Вольдемар Дзікі, Іван Малкович, Володимир Перісіч, Сергій Виноградов.

— Чи склався цього кризового року якийсь оптимістичний девіз-слоган фестивалю?

— Його ніколи й не було! Бо вже сама назва «Молодість» передає дух фестивалю. Це питання не віку, а бажань. У нас є картина одного дебютанта в короткометражному конкурсі, якому 82 роки. Хіба це не молодість, коли людина в такому віці вперше знімає фільм?

«ДТ» радить не пропустити на «Молодості»:

У конкурсній програмі повнометражних картин фільми:

«Поховані на дахах» (Іспанія), «Кася» (Бельгія), «Баскетбольний Бронськ» (Іспанія, США), «Пісні з тундри» (США, Росія), «6 годин» (Південна Корея), «Закритий сезон» (Швейцарія), «Анна» (Данія), «Протилежні полюси» (Німеччина), «Кожному — своє» (Німеччина), «Сигнал» (Швейцарія).

У позаконкурсній програмі —

«Французьке кіно сьогодні»: «Рай — це Захід», «День спідниць»,
«Сестра Усмішка», «Рікі»; «Німецький бульвар»: «Шторм», «Контактний кайф», «Безіменна — жінка в Берліні», «Навпростець у Голлівуд»; «Нове російське кіно»: «Кисень», «Цар», «Коротке замикання», «Поховайте мене за плінтусом», «Диво», «Божевільна допомога», «Бубон, барабан», «Росія 88», «Казка про темряву». Докладна інформація на сайті кінофестивалю: //www.molodist.com