ВИБОРИ ОПТОМ — КРАЇНІ ДОРОЖЧЕ

Ольга Чорна «Дзеркало тижня» №21, 07 червня 2003, 00:00

Від очей особливо пильних експертів не вдалося приховати жодної примітної тенденції останнього часу: вітчизняні партійні структури з підвищеною активністю почали збирати й акумулювати кошти з явним прицілом на виборчу кампанію. Звісно, дехто зі скептиків при цьому може зауважити, що такі фальстарти вже бували, та й в умовах мирного життя додаткові гроші зайвими не бувають. Але все-таки позбутися настирливого «вони щось знають» важко. І перше пояснення мобілізаційним діям політичних сил, що лежить на поверхні, пов’язано з можливістю втілення в життя президентської ідеї про проведення виборів усіх, хто тільки підлягає цій процедурі, за один рік.

Оскільки найближче свято всенародного волевиявлення в нас має відбутися наступного року, то для синхронізації всіх виборів парламенту потрібно пожертвувати двома роками своїх повноважень і переобиратися разом із Президентом. Якщо все йде до цього, збір коштів у партійні каси й інші передвиборні фонди виглядає логічним. Проте, що абсолютно не в’яжеться, то це широко відома пристрасть нашого гаранта до максимально широких повноважень і влади як такої, з одного боку, і затіяна ним політична реформа, що веде до втрати ним і першого, і другого, — з іншого. У зв’язку з цим у певних політичних колах і виникла стала думка про те, що синхронізацію виборів намічено все-таки на 2006 рік, що дозволить два роки не в парламенту відняти, а Президенту додати. Але в будь-якому випадку, рішення цього питання, як, утім, і життєздатність інших президентських ініціатив, залежить від одностайності в лавах парламентської опозиційної «четвірки». У лідерів фракції Соцпартії, Блоку Юлії Тимошенко, комуністів і «Нашої України» ми й спробували з’ясувати їхній погляд на ідею «оптових» виборів.

Олександр Мороз:

— Як я вже говорив на парламентських слуханнях, це один із механізмів реалізації головної ідеї Президента — продовжити свої повноваження на більш тривалий термін або домогтися довічного президентства. Оскільки процедура, що міститься в президентських пропозиціях, передбачає, що всі структури влади терміном своїх повноважень прив’язуються до нижньої палати парламенту або до парламенту загалом, можливість розпуску якого має суб’єктивну основу. Таким чином, щоразу, коли йому захочеться, Президент може розпускати парламент, а потім прив’язувати всі вибори до дати його перевиборів, зокрема й вибори глави держави. Як казав колись наш народ, «на дишлі перед кіньми пучок сіна повезли».

Вибори і Президента, і парламенту, переконаний, повинні відбуватись у терміни, встановлені чинною Конституцією. Не потрібно Основний Закон підбудовувати під бажання, настрої чи плани окремих людей. Наша фракція категорично проти таких змін.

Юлія Тимошенко:

— Особисто я ставлюся позитивно до того, щоб країна в один день видихнула всі вибори. І з погляду агітаційної роботи, це найкращий варіант для кожної партії, кожного блоку, коли агітують за кандидатів у депутати всіх рівнів — від сільради до Верховної Ради. Але в тому контексті, у якому це збирається робити Леонід Кучма, передбачається відкласти президентські вибори 2004 року та провести їх 2006-го або
2007-го. І саме це є абсолютно неприйнятним. Пролонгація в такий спосіб повноважень Президента Кучми стане для України руйнівною. І ми не можемо допустити цього.

Стосовно можливості проведення всіх, зокрема й парламентських, виборів 2004 року, наша фракція, я вважаю, підтримала б таку пропозицію. Ми пішли б на дострокові вибори Верховної Ради, оскільки більшість у ній сьогодні штучна, дуже багато людей прийшли в неї без будь-яких ідеологічних позицій, отже й без бачення перспектив облаштування країни. І такий парламент не є дієспроможним. А про пролонгацію повноважень Леоніда Даниловича Кучми будь-якими штучними засобами не може бути й мови. Ми категорично проти цього.

Петро Симоненко:

— Питання про проведення всіх виборів одночасно чи нарізно не є принциповим в оцінці ефективності влади, її прозорості, її конструктивності, її відповідальності перед народом. На жаль, ці критерії не є ключовими у визначенні професіоналізму й відповідальності і Кабінету міністрів, і Президента, і Верховної Ради для всіх політичних сил, крім комуністів. І хоча в президентських ініціативах щодо конституційної реформи міститься пропозиція збільшити термін повноважень парламенту до п’яти років і проводити вибори й у місцеві органи влади, й у Верховну Раду, і Президента водночас, багато хто за цим бачить іншу проблему. Чи не буде це підставою для третього терміну чи продовження повноважень нині чинного Президента? Ми, комуністи, категорично проти як першого, так і другого.

Якщо вирішувати питання про встановлення однакового терміну повноважень для глави держави й парламенту, щоб якось узгодити діяльність виконавчої та законодавчої влади, то це можна зробити так: 2004 року в обов’язковому порядку обирати нового Президента, і при цьому чітко обумовити в перехідних положеннях Конституції термін його повноважень у два роки. А 2006 року, коли закінчуються повноваження діючої Верховної Ради, провести вибори терміном на п’ять років і парламенту, і президента. А загалом навряд чи в когось є сумніви в тому, що запропоновану політичну реформу підпорядковано інтересам тільки кланів й адміністрації Президента, оскільки вона є верхівковим перерозподілом повноважень. Сьогодні конституційна реформа повинна пронизувати всю вертикаль влади, а не зводитися до перерозподілу повноважень тільки в Києві.

Віктор Ющенко:

Якщо говорити про політичну реформу, то ключовим питанням є питання довіри. Нинішній владі, зокрема й Президенту, довіряють лише шість відсотків громадян. Про це свідчать усі соціологічні опитування. На моє глибоке переконання, непопулярна влада не має морального права на настільки масштабні й радикальні реформи. Життя вимагає зміни влади, а не зміни Конституції. До того ж очевидно, що за фасадом амбіційних ініціатив ховається цілком інша конструкція. Авторами «реформи» керує не бажання щось змінити, сформувати гармонію відносин між гілками влади або владою та суспільством, а хаотичний пошук будь-яких засобів пролонгувати власну владу за будь-яку ціну, знайти рецепт самозбереження, продовжити свої повноваження.

Тож усі ініціативи згори сьогодні викликають природну підозру. І передусім, ініціатива про зсув термінів виборів, про референдум і про двопалатний парламент. В ім’я чого це пропонується? Хто й коли наводив аргументи на користь проведення виборів Президента, парламенту й місцевих органів влади в один рік? У чому державна, політична й економічна доцільність таких ініціатив? Мабуть, відповідей на ці запитання в авторів «реформи» немає. І все це затівається з єдиною метою: знову посіяти смуту в політичному середовищі, у черговий раз наелектризувати ситуацію в парламенті. Ні я, ні моя фракція не підтримають ідею про зсув термінів виборів, як й ідею про двопалатний парламент або ініціативу про референдум прямої дії. Ми жорстко виступаємо проти ігнорування ролі Верховної Ради як єдиного органу, наділеного повноваженнями вносити зміни в Конституцію. Ми наполягаємо на тому, що вибори повинні відбутися в термін, установлений Конституцією.

Політична реформа — це не ревізія Конституції, а ухвалення низки законів, які можуть серйозно модернізувати існуючу політичну систему. «Наша Україна» їх чітко виписала в договорі про спільні дії в травні 2002 року. Необхідно терміново ухвалити закон про президента, про імпічмент президента, про Кабінет міністрів, про референдум, про самоврядування, про прокуратуру і, в першу чергу, закон про пропорційну систему виборів. Саме цей закон є невід’ємною частиною політичної реформи. Він повинен покласти край кримінальним зловживанням у парламенті.

Свою позицію я озвучив на зустрічі з Президентом України, що відбулася нинішнього тижня. Переконаний, політики повинні зробити все, щоб президентські вибори відбулися через півтора року та пройшли чесно й демократично. І нинішній глава держави повинен узяти на себе відповідальність за демократичність виборів. Адже саме ця обіцянка звучала в його останніх зверненнях до народу. Хотілося б у цьому випадку, щоб слова влади не розходилися з її справами.