Президент київського «Динамо» Ігор Суркіс: «Я щасливий, що Президент зайняв таку позицію...»

Сергій Рахманін «Дзеркало тижня» №7, 26 лютого 2005, 00:00

Игорь Суркис

Ігор Суркіс

Заклики «повернути київське «Динамо» народу» вперше пролунали з вуст представників антикучмівської опозиції ще влітку 2004-го. Після перемоги Віктора Ющенка суперечки щодо необхідності «націоналізації» флагмана вітчизняного футболу розпалилися з новою силою. Додаткову інтригу внесла сенсаційна заява Костянтина Григоришина, російського бізнесмена та колишнього ділового партнера Григорія Суркіса й Віктора Медведчука. У грудні минулого року в інтерв’ю інтернет-виданню «Українська правда» він заявив, що «забере «Динамо» з принципу». За його словами, йому належали 18% акцій клубу, які було «розмито» внаслідок емісії статутного фонду та перетворено на 0,1%.

23 лютого справа повернула на інше. В цей день засоби масової інформації повідомили про те, що Печерський районний суд столиці прийняв рішення накласти заборону на відчуження акцій закритого акціонерного товариства «Футбольний клуб «Динамо» Київ». У такий спосіб було задоволено клопотання представників компанії Pacific International Sport Clubs Limited. Ця фірма (за якою, власне, і стоїть Костянтин Григоришин) вважала, що свого часу було порушено її права.

Відповідно до заяви представників Pacific International Sport Clubs Limited, компанії належало 0,1% акцій ЗАТ «ФК «Динамо» Київ». У процесі відчуження акцій у розмірі 98,71% статутного фонду вона мала право переважного придбання цих акцій, проте це право було порушено. Продаж акцій, на думку заявників, був здійснений без їх відома і не відповідав вимогам законодавства.

Pacific International Sport Clubs Limited висловила готовність відновити свої права в судовому порядку. А Печерський райсуд зажадав у реєстратора документи, що стосувалися відчуження 98,71% акцій ЗАТ.

Одержати коментар президента київського «Динамо» Ігоря Суркіса виявилося справою непростою. На початку тижня Ігор Михайлович разом із командою вирушив до Іспанії, де динамівці мали зіграти відповідальний матч Кубка УЄФА з місцевим «Вільярреалом». Лише за кілька годин до гри нам удалося зв’язатися по телефону з президентом клубу, а також його братом, керівником Федерації футболу України Григорієм Суркісом.

— Одні вважають, що за позовом компанії Pacific International Sport Clubs Limited стоїть російський бізнесмен Костянтин Григоришин. На думку інших, конфлікт глибший і може означати спробу нової влади поквитатися з СДПУ(о). Якої версії ви дотримуєтеся?

І.С. — За цим конфліктом, безумовно, стоїть Костянтин Григоришин.

Г.С. — На мою думку, пан Григоришин — звичайний авантюрист. Мені здається, він дійсно намагається використовувати політику для досягнення власних комерційних цілей. Очевидно, він вважає, що його часта присутність на Майдані Незалежності дає йому таке право.

Що ж до влади, то, як на мене, Президент був не досить точно поінформований про те, що відбувається. Гадаю, що йому про це не доповідали або доповідали неповно. Не сумніваюся, що Віктор Андрійович розуміє, яке значення має київське «Динамо» для іміджу країни. І вірю, що в нього є і бажання, і можливість ретельніше розібратися у цьому питанні.

І.С. — Щойно мені зателефонував Леонід Кравчук і повідомив радісну новину. Він зустрівся з главою держави і привернув його увагу до цієї проблеми. За словами Леоніда Макаровича, Віктор Андрійович сказав: він за те, щоб цей конфлікт було вирішено у суворій відповідності з буквою закону. А також висловив готовність не дати скривдити команду. Я щасливий, що Президент зайняв таку позицію. Сподіваюся, він прийме передане через Леоніда Макаровича запрошення відвідати базу «Динамо», зустрітися з командою і познайомитися з інфраструктурою клубу.

Ми не боїмося судового розгляду, оскільки впевнені: правда на нашому боці, всі рішення законні й усі документи в повному порядку. Ми відкриті й готові надати всю необхідну інформацію не лише суду, а й пресі, громадськості.

Єдине, що лякає, — це безпрецедентна швидкість, із якою суд прийняв рішення. Особисто я дізнався про це зі ЗМІ, а представників «Динамо» не повідомили про позов, не запросили до суду. Це не може не насторожувати.

Г.С. — Не може не насторожувати і той факт, що посадові особи дозволяють собі некоректні й некомпетентні заяви. Розмови про реприватизацію, про повернення у державну власність свідчать про повне незнання суті питання. «Динамо» не можна повернути державі, тому що воно ніколи державі не належало. Спочатку це була відомча команда, потім — колективне підприємство, пізніше — акціонерне товариство. І реприватизувати його не можна, бо воно ніколи й не приватизувалось. «Динамо» не належить Суркісам. «Динамо» належить країні, це — національне надбання. А тому ті, хто виступає на захист клубу (а таких людей безліч), захищають не Суркіса, а команду, що була і залишається гордістю країни.

— Костянтин Григоришин сказав, що бренд київського «Динамо» коштує не менш як 100 мільйонів доларів. Це так?

І.С. — Мені важко відповісти на це запитання. Для мене цей бренд неоціненний. А для пана Григоришина, підозрюю, це лише торгова марка. Для нього немає нічого святого. На моє глибоке переконання, він і футбол не любить. Принаймні матчі за участю «Динамо» він не відвідував ніколи. Більше того — відповідально заявляю: він не витратив на команду ані копійки, ані цента.

— Ви можете назвати приблизну суму щорічних доходів і видатків клубу?

І.С. — Я не бухгалтер, і цифри, як ви розумієте, в пам’яті не тримаю. Якщо є потреба, можу підняти всі необхідні документи й навести точні суми. Якщо говорити приблизно, то на рік доводиться виділяти приблизно 25—30 мільйонів доларів. Прибутки від участі команди у єврокубках покривають лише незначну частину витрат.

— Компанія Pasific International Sport Clubs Limited вважає, що в результаті відчуження акцій у розмірі 98,71% статутного фонду було порушено її право переважної купівлі цих акцій. Костянтин Григоришин стверджував, що вважає незаконною і саму емісію, і подальший перепродаж акцій, у результаті якого вони опинилися у руках двох фізичних осіб — Ігоря Суркіса і Валентина Згурського.

І.С. — По-перше, рішення про проведення емісії — прерогатива акціонерів. Представники Григоришина були присутні на зборах і виступали проти емісії. Це їхнє право. Та це не означає, що можна обмежувати права інших акціонерів. По-друге, емісія проводилася зовсім не для того, щоб «розмити» акції Григоришина. Перед «Динамо» стояла необхідність проходження процедури ліцензування, і щоб відповідати вимогам футбольних інституцій, клуб мав збільшити розмір статутного фонду. Зробивши це, ми одержали можливість залучити нові кошти. Що ж до власне Григоришина, то він одержав можливість викупити акції, але цим правом не скористався.

Я заявляю, що якщо пан Григоришин хоче залишитися власником 18% пакета акцій клубу, нехай вносить гроші. Я готовий уступити йому частину акцій, і, гадаю, інші акціонери підтримають таке рішення. Та він має нарівні з усіма іншими акціонерами нести тягар фінансової відповідальності.

Однак просто відібрати акції ми Григоришину не дозволимо. Я знаю його, він знає мене, нехай спробує...

— Чи правда, що після емісії акції клубу, які належать юридичним особам — офшорним компаніям, перейшли в руки фізичних осіб — Ігоря Суркіса та Валентина Згурського? Як саме розподіляються акції клубу зараз?

Г.С. — Після проведення емісії акції були викуплені на вторинному ринку фізичними особами. Всі угоди є абсолютно законними.

І.С. — 85,9% акцій належать мені, якщо не помиляюся, 11% — у Валентина Згурського. Невеликі пакети в Леоніда Кравчука та Йожефа Сабо.

Г.С. — Наскільки я знаю, Ігор Михайлович сподівається, що найближчим часом одним із акціонерів клубу стане капітан збірної України Андрій Шевченко. Крім того, мені відомо, що акціонери клубу розглядають можливість трансформації ЗАТ на відкрите акціонерне товариство. Щоб ті болільники, які мають таке бажання, одержали можливість придбати акції клубу і стати його повноцінними співвласниками.

— «Динамо» має сучасну базу, велику кількість якісних полів. Ваші опоненти стверджують, що все це було придбано за цінами, м’яко кажучи, нижчими за ринкові та завдяки посередництву влади. Кажуть, що зовсім недавно, передбачаючи труднощі, клуб заднім числом доплатив за придбану землю. Причому йдеться про суму, що обчислюється мільйонами. Це так?

Г.С. — Це не так. Земельні площі в Кончі-Заспі ніколи не були власністю клубу, він їх орендує. Що ж до полів у Пущі-Водиці, то вони справді були придбані. Точних цифр, на жаль, не пам’ятаю. Та можу сказати, що ціна була не просто ринковою, а безпрецедентно високою. Тож міський бюджет завдяки цьому поповнився дуже великою сумою.

— Григорію Михайловичу, ви стали президентом «Динамо» 93-го року після зміщення тодішнього керівника клубу Віктора Безверхого. Дуже багато хто тоді сумнівався, що процес зміни динамівської влади був бездоганним із правового погляду. Крім того, опоненти звинувачували вас у тому, що ви чинили прямий тиск на Безверхого…

Г.С. — Безверхий був бездарним адміністратором і збанкрутілим бізнесменом. За кілька років він розпродав усіх головних динамівських гравців, при цьому гроші в клубну скарбницю так і не надійшли. Знаєте, що являло собою «Динамо» за Безверхого? Закладена база, роздягальня з вибитими вікнами, душові, що не працювали…

І.С. — На Безверхого тиснув не Суркіс, а команда. Становище, в якому опинилася футбольна гордість країни, змусило гравців і тренерів висловити президентові клубу недовіру. Лист підписали всі футболісти, головний тренер команди Михайло Фоменко та начальник команди Йожеф Сабо. До речі, я добре пам’ятаю, як Йожеф Йожефович приходив до мене перед тренуваннями і просив у мене гроші на мінеральну воду для гравців. У клубі не було коштів навіть на це. Було закладено не лише майно клубу та базу, а й навіть автомобілі футболістів. Спадок, який дістався нам від Безверхого — повністю зруйнована стара база, два огидних за якістю поля і величезний борг, який, коли не помиляюся, становив п’ять мільйонів доларів. Сума, як на ті часи, просто величезна.

Безверхий, здається, називав його зміщення переворотом. А я вважаю, що це була найсправжнісінька революція. Ініціаторами якої були не брати Суркіси, а самі футболісти.

— Ходять чутки, що у зв’язку з конфліктом навколо київського «Динамо» під загрозою може опинитися друге коло української першості…

І.С. — Мені телефонували президенти кількох футбольних клубів (їхніх імен я не хотів би називати) і висловили готовність бойкотувати участь у чемпіонаті доти, доки «Динамо» не дадуть спокій. Проте я сподіваюся, що до цього не дійде. Адже зрив матчів першості може спричинити санкції щодо України. А нам не хотілося б через чиїсь амбіції ставити на карту престиж країни і майбутнє українського футболу.

Проте футбольна громадськість залишає за собою право на таку крайню міру. Крім того, мені телефонували болільники найрізноманітніших українських команд і висловлювали бажання приєднатися до акції протесту, яку готує фан-клуб київського «Динамо».

— Що це за акція, коли і де вона пройде?

І.С. — Точно не відповім, оскільки це не наша ідея, це — добровільна ініціатива динамівських болільників. Можу сказати лише, що вона запланована на наступний тиждень і в ній бажають узяти участь приблизно 25—30 тисяч шанувальників футболу. Повторю, що й вони, і керівники інших ФК (котрі висловили нам свою солідарність) захищають не Суркіса, а честь українського футболу. Адже якщо виявиться, що от так просто можна розвалити клуб, що є флагманом українського футболу, утвориться дуже небезпечний прецедент. У такому становищі можуть опинитися й інші клуби.

— Вам відома реакція на конфлікт навколо «Динамо» президента «Шахтаря» Ріната Ахметова?

І.С. — Я розмовляв із Рінатом Леонідовичем. Він висловив нам свою підтримку і серйозне занепокоєння тим, що відбувається. Ахметов не може не розуміти, чим це може обернутися.

— Відомо, що ФІФА й УЄФА дуже суворо стежать за невтручанням державних інституцій у футбольні справи. Інакше країні можуть загрожувати санкції — аж до виключення вітчизняних клубів із розіграшу єврокубків і дискваліфікації збірної. Чи відома вам реакція офіційних осіб ФІФА й УЄФА, чи пов’язують вони конфлікт навколо «Динамо» з діями держави?

І.С. — Про реакцію цих організацій я не знаю. Та мені добре відома тривожна реакція світової спортивної преси та світової футбольної спільноти. Вони не приховують свого занепокоєння.

— Григорію Михайловичу, відомі ваші дружні стосунки з президентом ФІФА Йозефом Блаттером. Подейкують, що відразу після рішення Печерського суду ви зв’язалися з ним і заручилися його підтримкою.

Г.С. — Я не телефонував із цього приводу ні Блаттеру, ні будь-якому іншому представнику ФІФА або УЄФА. Я вважаю цей конфлікт нашою внутрішньою справою. Сподіваюся, що він вирішиться у межах закону, й у ФІФА не буде підстав для звинувачення держави у втручанні у футбольні справи.

Дозволимо собі деякі коментарі. Опонент братів Суркісів має інший погляд на події, і з його думкою читачі «ДТ» мають можливість познайомитися. Звернемо вашу увагу на одну принципову деталь. Ігор Суркіс стверджує, що в процесі перепродажу акцій (раніше вони належали кільком юридичним особам) компанії Pacific International Sport Clubs Limited було запропоновано придбати ці акції, але її власник Костянтин Григоришин таким правом не скористався. Сам же Григоришин заявляє, що пріоритетним правом придбання акцій йому скористатися не дали: його згодою на купівлю просто знехтували. Хто правий, треба буде вирішити суду.

Можна було б казати про конфлікт навколо київського «Динамо» як про тривіальний майновий спір, якби не кілька «але».

По-перше, йдеться не про звичайне підприємство, а про структуру, котра є своєрідною візитною карткою України. Увага, прикута до позову між Григоришиним і Суркісами, обіцяє бути безпрецедентною. І будь-який огріх у судових рішеннях може болюче вдарити по іміджу України.

По-друге, як уже згадувалося, ФІФА та УЄФА (Всесвітня федерація і Європейський Союз футбольних асоціацій, членами яких є Україна) дуже пильно стежать за тим, щоб держава жодним чином не втручалася у футбольні справи. Такі спроби було зафіксовано в Болгарії та Польщі, Бразилії та Нігерії, Азербайджані та Кенії, Росії та Білорусії. Повпреди найпопулярнішої гри в світі намагаються рішуче припиняти спроби політиків у тій чи іншій формі покермувати футболом. Якщо ФІФА вважатиме «справу «Динамо» не просто позовом одного бізнесмена до іншого, а елементом державної політики, можуть бути санкції. Вкрай небажані для країни, збірна якої вперше за довгі роки пробилася в першу півсотню у світовому рейтингу і як ніколи близька до здійснення заповітної мрії — потрапляння у фінальну частину європейської першості. Причому можлива дискваліфікація здатна вдарити по інтересах не лише збірної, а й клубів, які також гіпотетично можуть бути відлучені від футболу на невизначений строк. Це особливо сумно, зважаючи на те, що наші команди як ніколи успішно грали на євроарені і на початку року домоглися рекордного для країни показника в таблиці коефіцієнтів УЄФА. Крім того, санкції — винятковий і вкрай рідко застосовуваний захід, і введення їх стосовно України — колосальний удар по престижу країни і по авторитету нової влади.

Можна припустити, що член ФІФА Григорій Суркіс може розраховувати на підтримку керівника цієї організації Йозефа Блаттера. В усякому разі, у цілому ряді питань «хитрий Зепп», на думку експертів, неформально протегував Григорію Михайловичу.

Як саме відреагує ФІФА і чи відреагує — поки невідомо. Але приводи для можливого розгляду влада, на жаль, уже дала. Заяви представників виконавчої влади про можливу націоналізацію, про гіпотетичне повернення клубу під крило МВС, про нібито наявні порушення при проведенні трансферних операцій не тільки налякали легіонерів «Динамо». Вони, звісно, насторожили і світову громадськість. Оскільки заяви робили від імені влади.

І це третє «але». Було б значно простіше, якби йшлося про банальний судовий спір бізнес-структур. Але коли позов комерційної фірми готується під акомпанемент коментарів віце-прем’єра, міністра економіки та глави СБУ — говорити про відокремлення бізнесу від політики нелегко. Не поділяємо радості Ігоря Суркіса з приводу можливого заступництва Президента. В усякому разі, не хотілося б, щоб Віктор Андрійович подібно до свого попередника втручався в комерційні суперечки. Кажуть, що саме завдяки Кучминому захисту київське «Динамо» благополучно уникало ретельних податкових перевірок.

Хотілося б, щоб новий Президент, на відміну від Леоніда Даниловича, насамперед гарантував дотримання Конституції та законодавства. Глава держави заявив: конфлікт навколо «Динамо» буде вирішено у рамках закону. Сподіваємося, що так і буде. Що політики перестануть експлуатувати цю тему. А судова влада забезпечить об’єктивний і безсторонній розгляд справи. Опоненти Суркіса стверджують, що в бізнес-історії «Динамо» не все гладко. Напевно, вони мають підстави це стверджувати. І, цілком імовірно, перевірка стану справ у головному футбольному господарстві країни необхідна. Той же Ігор Суркіс заявляє: клуб відкритий для такої перевірки. Сподіваємося, найближчим часом у нас буде можливість переконатися в його щирості. І в готовності влади забезпечити в країні верховенство закону і нарешті встановити рівні правила гри для всіх.